Прощення потребує кожен з нас. Не прощати – це як не виносити дуже довго сміття: воно нагромаджується і починає засмічувати наш простір. З часом цього сміття стає настільки багато, що можна в ньому пов’язнути або й зовсім втопитись.
Можемо носити непрощені образи і гнів днями, місяцями, а то й роками. Ми їх виношуємо, ніби щось рідне і своє, а злий дух з цього тільки радіє. Він радіє, коли ми через непрощення рідним не говоримо з ними роками, коли розпадаються сім’ї, коли дитина не може пробачити батьків, якщо ті рано покинули цей світ…Ми не вміємо прощати інших. Або не хочемо. Образа для нас набуває значення, стає невід’ємною частиною життя. Ми любимо говорити про любов до ближнього, забуваючи, що любити – означає прощати. Відважитись сказати «Пробач». Прощати всім. І…
Пробачити собі. Саме так. Ми дуже часто ображені на себе – за погані вчинки або за те, що могли зробити, а не зробили. Спробуйте зупинитись і вголос (обов’язково!) промовити: «Я собі пробачаю!».
Візьміть і зробіть це сьогодні, зараз – винесіть сміття зі своєї душі. Знайдіть на це час.
Простити означає вибачити кривдника. У Біблії грецьке слово, що перекладається як «прощати», буквально означає «відпускати».Ми прощаємо інших, коли відпускаємо образу і не вимагаємо компенсації за біль чи втрату, яких зазнали.
ВідповістиВидалити